Якими діти народжуються - ні від кого не залежить,
але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.
Плутарх
Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.
Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.
Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.
1. Не навчайте того, з чим Ви не обізнані. Для правильного виховання дітей потрібно знати вікові та індивідуальні особливості.
2. Не сприймати дитину як свою властивість. Не робіть її для себе. Ваша мета — виростити її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить з кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Тільки роблячи власні помилки, дитина оволодіває навичками самостійно їх виправляти.
4. Не ставтесь до дитини зневажливо. Людина з дитинства повинна відчувати свою значимість. Тільки тоді з неї виросте творча, впевнена у собі, відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими, ставтеся терпляче до дитячих проявів. По-перше, розвиток особистості — випробування не лише для Вас, батьків, а і для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов’ю. По-друге — Ваша нетерплячість — ознака слабкості, перший показник Вашої невпевненості у собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак пам’ятайте: твердість у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.
7. Потурбуйтесь про те, аби Ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від Ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться розпоряджатися самими собою.
8. Виключіть із практики вислів „Роби, якщо я наказав», замініть цю вимогу на іншу „Це потрібно зробити, це принесе користь».
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим Ви особисто незадоволені, а й про те, що Вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте дитину із сусідською, з її друзями, однолітками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе Вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що у Вас немає часу виховувати свою дитину. Це означає сказати „Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою власних цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, тоном спілкування, обстановкою в квартирі, ставленням до праці і дозвіллям.
Немає коментарів:
Дописати коментар